Бердянська міська рада - офіційний сайт

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - історія, досвід.

Перші об’єднання власників житла з’явилися ще в XIX столітті в Англії, з прийняттям в 1836 році Закону «Про будівельні товариства».

Об’єднання власників пам’ятають різні історичні і юридичні форми. Це тимчасові і постійні співтовариства у Великобританії в XIX столітті; будівельні союзи в Германії; міста-сади в Російській Імперії; житлові кооперативи, житлово-орендні кооперативні товариства в період НЕПу і багато інших.

У наш час об’єднання власників (кондомініум) отримали широкий розвиток у Франції і Великобританії, Іспанії і Польщі, Німеччині і Канаді, країнах Прибалтики і Скандинавії. Розвиваються об’єднання власників в Росії і Білорусі, Казахстані і Молдові. І це далеко не всі країни, де вже «прижилися» та «приживаються» об’єднання власників.

Такі об’єднання у всіх країнах створюються і діють по схожих принципах. Головною метою організації об’єднань є ефективне утримання будинків. Об’єднаннями управляють загальні збори мешканців будинку і обране ними правління на чолі з головою. Членами об’єднань можуть бути усі власники квартир і нежитлових приміщень будинку.

Але існують і свої місцеві та ментальні особливості.

У США, наприклад, кожен восьмий американець є учасником громадських житлових асоціацій. Кожен новий власник там, набуваючи прав власності на квартиру, автоматично стає членом такої асоціації, адже американці оберігають те, що створюють.

А у Фінляндії, першій в Європі країні по будівництву багатоквартирного житла, існує Квартирне акціонерне товариство, членом якого є кожен власник житла. Всього в такій формі власності більше двох мільйонів чоловік. Це при тому, що населення Фінляндії складає мало чим більше п’яти мільйонів.

Форму управління будинками в Швеції прийнято називати «соціалізмом». Незалежно від форм власності будинку – приватної або муніципальної – на чолі кожного є контактний комітет. «Шведський соціалізм» – тому що контактний комітет управляє кооперативом або товариством на громадських засадах.

У Германії, як і в США, і в багатьох інших країнах,  законодавством встановлений обов’язковий вступ до об’єднань власників житла разом з придбанням квартири у власність, і жоден з власників квартир не може відмовитися від вступу до об’єднання.

Реформи у сфері житлово-комунального господарства та органів місцевого самоврядування у нашої сусідки Польщі розпочались на початку 90-х років і в основному опиралися на досвід Німеччини і Франції. І вже на сьогодні кількість житлових об’єднань у Польщі перевищила 100 тисяч і продовжує зростати.

Житлова реформа у всіх пострадянських республіках також розпочалась після 1990 року. Кожна держава обрала власний шлях реформування сфери ЖКГ, зокрема, взявши за зразок досвід інших західноєвропейських країн. Цей досвід показує, що жити по-європейськи означає не стільки жити в достатку, скільки бути здібним до самоорганізації.

Та що там міжнародний досвід! Пригадаємо «Собаче серце» видатного киянина Булгакова! «Ми, управління будинку, – заговорив Швондер, – прийшли до вас після загальних зборів мешканців нашого будинку…». Пригадали? Все нове – це всього лише добре забуте старе.

З часів середньовіччя наука базується на так званому принципі  «Бритва Оккама». «Бритва» в назві принципу – тому що зрізає зайве. Це принцип ощадливості, принцип простоти. Він свідчить: «Не створюй сутностей понад необхідне». А тому не треба винаходити свій, український велосипед.