Бердянська міська рада - офіційний сайт

Коротка характеристика міста

Статус: місто обласного значення

Загальна площа, км2: 83,0;

Кількість жителів, тис. Осіб: 116,573;

Густота населення (осіб на 1 км2): 1404,5

Бердянськ – місто обласного значення Запорізької області, розташоване на північному узбережжі Азовського моря. Територія міста складає 0,3% території Запорізької області. Від міста Бердянська до обласного центру м. Запоріжжя 200 км, до столиці України – м. Києва – 800 км.

Населення міста станом на 01.12.2016 р. cкладає 116,573 тис. осіб, що становить 6,7% загальної чисельності населення Запорізької області.

У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500-1000 метрів та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.

На території міста знаходяться об’єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник „Заплава ріки Берда”, що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); заказник місцевого значення „Оголовок Бердянської коси” (площа 215 га).

11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення”.

Таблиця 1. Характеристика міста Бердянська

Адміністративні одиниці

Площа, км2

Площа у % до загальної площі країни

Населення

станом на 01.12.2016 р.

Населення у % до населення країни

Густота населення

місто Бердянськ

82,65

0,014

116,573

0,27

1404,5

Клімат Північного Приазов’я помірно-континентальний, з тривалим сухим, жарким та з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м’якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0°С до 11,7°С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8°С.

За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить у зону з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні складає 467 мм.

Переважаючими вітрами є вітри східних і північно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50%.

Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та приходиться на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня.

Кількість сонячних днів на рік складає в середньому 179 днів.

Бердянськ має у своєму розпорядженні потенціал природних рекреаційних ресурсів, основними складовими якого є: лікувальні різноманітні типи мінеральних вод, використання яких можливе для санаторно-курортного лікування, для промислового розливу лікувально-столових і природних столових вод; морські, лиманні і річкові пляжі; ропа лиманів і морська вода.

Основними лікувальними факторами курорту є лікувальні мулові сульфідні грязі, мінеральні хлоридно-натрієві води та ропа підземних джерел для зовнішнього та внутрішнього вживання, а також піщані пляжі Бердянської коси та мілке тепле Азовське море, яке у літній період року використовується для кліматолікування та морських купань.

Морське повітря Приазов’я насичене озоном, бромом, йодом та іншими мікроелементами, ароматами степового різнотрав’я.

1.2. Короткий історичний нарис про місто бердянськ

Місто Бердянськ було засноване в 1827 році стараннями Новоросійського генерала-губернатора графа М. С. Воронцова.

У 1838 році був споруджений Нижньобердянський маяк – 23-метрова восьмигранна білокам’яна вежа з оранжевою смугою посередині. У 1883 році, на зміну гасовим лампам прийшли електричні. Маяк-ветеран, реконструйований і оснащений новим обладнанням, і тепер несе свою вахту, указуючи шлях кораблям до рідних берегів.

У 1842 році місто стало центром Бердянського повіту Таврійської губернії. У 1844 році був затверджений перший герб Бердянська (малюнок чорно-білий).

У 1862 році царем Олександром II за сприяння міського голови Н.С. Кобозєва був затверджений план повітового міста Бердянська, складений проектувальниками Одеси. Заборонялося будувати будинки вище другого поверху. Прекрасні будівлі прикрашали Бердянськ: Зимовий театр, будівля міської управи (ратуші), готель "Брістоль" (нині Будинок культури заводу "Південгідромаш"), чоловіча класична гімназія (нині головний корпус педагогічного університету), Вознесенський собор, Лютеранська церква тощо.

У 1899 році була відкрита залізнична колія «Бердянськ-Чапліно» Єкатеринінської залізниці, що сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Бердянськ стрімко розвивався як промисловий та торгово-купецький центр. Випускали продукцію великі заводи та фабрики. Завод Джона Гриєвза (завод Першотравневий) був найбільшим у Європі з виробництва сільгоспмашин. До 1917 року в Бердянську діяли морський торговельний порт, завод Матіаса, Азово-Чорноморський завод (виробництво сільськогосподарських машин), два цегельних і черепичних заводи, шість парових млинів, три маслоробних заводи, кондитерська, галетна, макаронна фабрики, півтора десятка рибних і близько тридцяти дрібних кустарних підприємств, сімдесят купецьких крамниць, двісті магазинів-складів, п’ятнадцять винних льохів, шість готелів, три кав’ярні, два трактири, шість ресторанів, більше десятка аптек і аптекарських магазинів, п’ять фотоательє.

Широко розвивалася рибна промисловість, поряд з нею - скотарство, садівництво, виноградарство.

У 1902 році в п’яти кілометрах від центра міста будується дерев’яна грязелікарня, що знаходилася „під наглядом пана Таврійського губернатора і лікарського відділення Таврійського губернського управління».

Тридцяті роки відзначені подальшою індустріалізацією. У місті розпочато будівництво крекінг-заводу (ПАТ «Азмол»). На повну потужність працювали заводи Азово-Чорноморський (ВАТ «Шляхмаш»), Першотравневий (ВАТ «Першотравневий завод сільгоспмашин»), механічний (ВАТ «Завод «Південгідромаш»), рибозавод, взуттєва фабрика, Бердянський морський торговельний порт.

У 1937 році закінчилося будівництво міської електростанції. Діяв рибокооператив «Вільний рибалка», на базі якого виникли в 1929-1930 роки три рибальських колгоспи ім. Леніна, ім. Горького і рибоколгосп «Червоний рибалка».

17 липня 1939 року місто Бердянськ було перейменовано у місто Осипенко. 10 січня 1939 року була створена Запорізька область, до якої увійшло і місто Бердянськ.

Сімдесяті і восьмидесяті роки – період активного містобудування. Були побудовані будівлі 14-поверхового готелю, універмагу, Будинку піонерів, міського Будинку культури, середніх шкіл і дитячих садків, музеїв, санаторіїв, лікарняного комплексу тощо.

Дев’яності роки – становлення незалежної України. Перехідний період супроводжується економічними труднощами, які Бердянськ, як і вся країна, намагається переборювати.

У 1999 році міською радою було затверджено сучасний герб і прапор Бердянська (які зображені зверху - кольорові).

У світову історію увійшли бердянці: всесвітньо відомий бактеріолог, винахідник протичумної і протихолерної вакцини В. А. Хавкін; художник-академік І. І. Бродський; керівник збройного повстання чорноморських моряків на крейсері «Очаків» П. П. Шмідт, батько якого протягом 10 років був начальником міста та порту Бердянська.

Сьогодні багато бердянців прославляли і прославляють наше місто своїми успіхами. Серед них піаніст зі світовим ім’ям М. С. Воскресенський; штурман 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-й, гвардії старший лейтенант, герой Радянського Союзу Є. М. Руднєва; художник, автор перших поштових марок і ювілейних монет України А. А. Іваненко; радянська та українська актриса театру і кіно, народна артистка України та Росії Т. Є. Назарова; акторка і фотомодель О. К. Куриленко.