Бердянська міська рада - офіційний сайт

Абрам Самойлович Безіко́вич

(народився 11 (23) січня 1891, Бердянськ — помер 2 листопада 1970, Кембридж (Велика Британія) — британський математик караїмського походження. Батько Абрама Безиковича був ювеліром, володів в Бердянську власним магазином.У 1908 році Абрам Безікович закінчив Бердянську чоловічу гімназію і вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету, де одним з його вчителів був відомий математик А.А. Марков.Ставши 1917 року приват-доцентом Петроградського університету, А.Безікович був направлений до Пермського університету, де працював професором кафедри математики. У розпал громадянської війни молодий математик зумів розв'язати гіпотезу японського вченого Какейя. Через все життя А. Безікович проніс любов до складних математичних задач. Сам називав себе експертом з математичної «патології».1920 року Рада Пермського університету прийняла рішення направити вченого в наукове відрядження до Москви, Петрограду та за кордон. Але А. Безіковичу вдалося дістатися лише до Петрограду, де він став викладати в місцевих університеті та педагогічному інституті. Проте мрію про наукове відрядження за кордон він не забув. Один з авторитетних петроградських педагогів відправив наукові праці А. Безіковича відомим європейським математикам: у Данію Гаральду Бору (брату фізика Нільса Бора), у Голландію Н. ван дер Корпуту та у Велику Британію Джону Літлвуду і Г. Харді. Оцінки останніх були дуже високими. А. Безікович одержав Рокфеллерівську стипендію для наукових занять за кордоном. Але петроградська влада не дала йому дозволу на виїзд з СРСР. Вчений вирішив покинути батьківщину нелегально. 1924 року він разом з колегою Я. Тамаркіним по тонкому льоду перейшли кордон СРСР з Латвією. У Копенгагені А. Безікович на кошти Рокфеллерівської стипендії працював під керівництвом Х. Бора над дослідженнями в галузі квазіперіодичних функцій. З Данії А. Безікович вирушив до Великої Британії: спочатку працював у Оксфорді, а потім в університеті Ліверпуля. З 1927 року жив і працював у Кембріджі: лектор університету, завідуючий кафедрою математики (аж до виходу на пенсію в 1958 році). У Кембриджі Абрам Безікович читав не тільки звичайний курс математичного аналізу, але і спеціальні розділи математики: квазіперіодичні функції, топологію, міру Хаусдерфа і ряд інши.Заслуги Абрама Безиковича були відзначені обранням його в 1934 році членом Королівського товариства в Лондоні і нагородженням медаллю імені Дж. Сильвестра в 1952 році. Ще раніше, в 1930 році, за дослідження майже періодичних функцій він отримав премію Д. Адамса Кембріджського університету, а в 1950 році - Медаль Де Моргана Лондонського математичного товариства.Залишивши кафедру, А.Безікович не покинув викладацьку діяльність: читав лекції як запрошений професор у різних університетах США. У Станфордському університеті та Американському математичному товаристві вчений опублікував кілька наукових праць.Основний напрям математичних досліджень А. Безіковича — теорія майже періодичних функцій. Клас майже періодичних функцій, введений ним, носить ім'я Безіковича. Результати, одержані вченим у галузі пласкої топології, нині набули надзвичайного значення й ім'я Безіковича пов'язується з новітніми дослідженнями в цій галузі. Відкривач фрактальності (неідеальності: звивистості, хвилястості; поверхні об'єктів) математик Бенуа Мандельброт знайшов в арсеналі сучасної математики зручну кількісну міру неідеальності об'єктів, яку запропонували Фелікс Гаусдорф та Абрам Безікович. Відтепер вона заслужено носить імена своїх відкривачів — «розмірність Хаусдорфа-Безіковича».Фрактальні властивості оточуючих нас об'єктів — не плід фантазії вчених. Наприклад, порівнюючи фрактальні розмірності складних сигналів, енцефалограм чи шумів у серці, медики здатні діагностувати деякі тяжкі захворювання на ранній стадії. Метеорологи навчилися визначати за фрактальністю зображення на екрані радару швидкість висхідних потоків у хмарах, що дозволяє зі значним упередженням видавати морякам та пілотам штормові попередження. Географи за допомогою знання теорії фрактальності мають змогу визначити протяжність берегової лінії континенту чи острова. Словом, з появою фракталів закінчилась доба спрощеного бачення природи. Вчені переконливо довели, що «світ влаштований не лише вигадливіше, ніж ми вважаємо, але й вигадливіше, ніж ми можемо передбачати».Незвичайний математичний талант поєднувався з чарівністю і дотепністю, вчений користувався любов'ю і повагою своїх колег і студентів. За час своєї роботи в Англії він підготував чимало математиків, з них понад 10 осіб внесли істотний внесок у математичний аналіз і стали відомими професорами.На його честь також названо астероїд 16953 Безікович. За своє життя він опублікував близько 130 наукових робіт. Помер Абрам Самойлович Безікович 2 листопада 1970 року і похований в Кембриджі (Великобританія).

Абрам Самойлович Безіко́вич